Сурогатне материнство #1

Сурогатне материнство

Трапляється, що жінка фізіологічно не може народити дитя. За таких обставин єдиний шанс мати генетично рідну дитину – скористатися послугами сурогатної матері.

Коли пропонують програму сурогатного материнства?

Дехто вважає, що сурогатне материнство – забаганка заможних людей, які навмисне наймають сурогатних мам, щоб вони виносили їм дітей. Жодного відношення до реальності ця думка не має. Для участі у такій програмі потрібно мати медичні покази. Усі вони стосуються здоров’я жінки:

  • відсутність у жінки матки (від народження чи внаслідок оперативного втручання)
  • високий ризик того, що жінка не виносить дитину
  • серйозні збої в роботі репродуктивної системи
  • множинні невдалі спроби запліднення in vitro
  • важкі соматичні захворювання, при яких вагітність є протипоказом.

Сурогатне материнство дозволено в Україні. Усі юридичні аспекти його регулюються п. 2 ст. 123 Сімейного Кодексу України («У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя»). Після того, як подружжя, яке вирішило скористатися програмою сурогатного материнства, уклало договір з Центром репродуктології Medicover Fertility, їм пропонують ознайомитися з профілями кандидаток. У деяких випадках пари на роль сурогатної мами пари можуть обрати родичів або знайомих.

Хто може стати сурогатною мамою?

Стати сурогатною мамою може тільки фізично і психологічно здорова жінка у віці 20-35 років, що має власну здорову дитину, народжену природнім шляхом. Бажання виносити та народити чужу дитину повинно бути її свідомим й добровільним вибором. Кандидатка на сурогатну маму проходить співбесіду та комплексне медичне обстеження, за результатами якого лікарі приймають рішення її залучення до програми сурогатного материнства. Після цього майбутня сурогатна мама та пара підписують ряд необхідних документів.

Що являє собою процедура сурогатного материнства?

Процедура полягає в тому, що виношувати дитину буде жінка, котра генетично з нею не пов’язана. При цьому дитина не успадкує жодних рис зовнішності сурогатної мами та її власного здоров’я.

Вперше така процедура була проведена у Великобританії в 1989 році. Вчені взяли ооцит безплідної жінки та перенесли його в матку сурогатної мами. В Україні дана процедура застосовується з 1995 року.

Майбутні батьки проходять обстеження

Оскільки в процедурі використовують генетичний матеріал батьків, їм не обхідно пройти обстеження. Обоє партнерів здаються аналізи на: СНІД, гепатити В і С, сифіліс.

Чоловік:

  • спермограма (за рекомендацією лікаря можливо додаткові обстеження сперми).

Жінка (якщо вона надає свої яйцеклітини):

  • УЗД обстеження органів малого тазу,
  • огляд гінеколога (цитологія і бакпосів виділень)
  • TORCH-інфекції
  • обстеження грудних залоз
  • УЗД щитовидної залози
  • гормони (АМГ, естрадіол, прогестерон, ЛГ, ТТГ, Т4)
  • загальноклінічні лабораторні обстеження (ЗАК, коагулограма, біохімія)
  • заключення терапевта (про те, що у жінки немає протипоказів до загального наркозу).

Якщо до програми залучають донорські яйцеклітини, тоді жінці немає потреби проходити перелічені вище обстеження. Але іноді лікар може рекомендувати індивідуально пройти необхідні обстеження. Що обговорюється під час візиту до лікаря.

Схожі послуги