Якщо на шляху до омріяного батьківства у вас почали виникати запитання «Чи потрібна нам допомога із зачаттям?», «Чи варто перейти до активних дій?» або, вам просто цікаво дізнатися про інші варіанти які допоможуть вам завагітніти, якщо виникнуть ускладнення або вагітність так і не настане. 

Якою б не була причина, важливо розуміти свої можливості і не гаяти дорогоцінний час. Завдяки сучасній медицині та допоміжним репродуктивним технологіям сьогодні в боротьбі з безпліддям стало можливим набагато більше, але також потрібно чітко розуміти коли і кому які методи варто обрати. 

Читайте далі, щоб отримати уявлення про те, що передбачає процес екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) або запліднення ін вітро (ЗІВ), щоб ви і ваш партнер могли бути готовими та поінформованими, а також розуміли як до цього краще підготуватися.

 

Коли і кому варто подумати про запліднення ін вітро?

Почнемо з того, що безплідною вважається пара, яка живе регулярним статевим життям (не менше трьох разів на тиждень) без застосування жодних методів контрацепції протягом року. Відомо, що протягом першого року старання вагітніє близько 45-50% пацієнтів і ще 30% протягом наступного року. Проте, що ж робити решті пацієнтів вагітність яких так і не настала. Наша однозначна порада не затягувати час. Якщо ви старше 35 років ми не рекомендуємо чекати на настання вагітності 2 і більше років. Даній категорії пацієнтів варто звертатися до лікарів вже після 6 місяців невдалого планування, адже з віком ми втрачаємо і резерв і генетичний потенціал наших статевих клітин. Для пацієнтів молодше 35 років можна звернутися на профілактичний огляд для планування вагітності протягом першого року старання і якщо ж лікарем не виявлено патології то просто зачекати, можливо парі потрібно просто більше часу.

Якщо ж у пацієнтів, не залежно від віку, діагностована наступна патологія варто чітко розуміти коли самостійне планування потрібно завершити і перейти до активних дій.

Перш за все це пацієнти з трубним фактором безпліддя. На сьогодні частота пацієнтів із захворювання маткових труб, які звертаються із безпліддям складає 25–35%. Навіть після реконструктивного хірургічного лікування блокади маткових труб частота спонтанної вагітності не є вищою ніж 50%. Тому, за даними світових асоціацій репродуктивної медицин, не слід продовжувати природне планування вагітності у жінок з непрохідними матковими трубами та/або після реконструктивних операцій на маткових трубах після 6 місяців активного планування. Також при виборі очікуваної тактики у даних пацієнтів важливо звертати увагу на інші чинники які можуть впливати на ненастання вагітності - вік, фолікулярний резерв, супутні захворювання, якість чоловічої сперми.

 

Про інші фактори ненастання вагітності ми розкажемо у наступним постах.

Не нехтуйте шансом отримати бажані дві смужки - записуйтесь на візит до репродуктолога за телефоном 0 800 305 911.